Готовый реферат

Вважають, що еволюцiї притаманний лише прогрес людства. Але нинi ми спостерiгаємо, що наслiдком генезису суспiльства є проблема можливостi виживання людства у глобальному вимiрi. Отримавши внаслiдок нтр замiсть ручної i машинної технiки атомну, хiмiчну, лазерну, бiологiчну та iн. технiку i технологiю людина стала володiти засобами, негативнi наслiдки дiї яких вiдчутнi у глобальних масштабах (наприклад чорнобиль). Як правило науково-технiчний прогрес вiдокремлювався вiд суспiльного, ураховувалась лише дiя науки та технiки на суспiльний прогрес, без урахування кардинальних змiн на рiвнi життєдiяльностi усього людського суспiльства.. Соцiальний же прогрес розглядався без урахування розвитку самої природи. «Людство як жива речовина нерозривно пов’язане з матеріальноенергетичними процесами певної геологічної оболонки Землі з її біосферою, — підкреслював Вернадський. — Воно не може фізично бути від неї незалежним жодної секунди». Інакше кажучи, людина як біосоціальна істота для повноцінної життєдіяльності і розвитку потребує не тільки якісної соціальної середи, але і в природному середовищі певної якості. Це означає, що нарівні з матеріальними і духовними потребами об’єктивно існують потреби екологічні, вся сукупність яких уражена біологічною організацією людини. Екологічні потреби — особливий вид суспільних потреб. Людина потребує певної якості природного середовища її мешкання. Лише при збереженні належної якості таких фундаментальних умов існування людей як повітря, вода і грунт можливе їх повноцінне життя. Руйнування хоч би одного з цих життєво важливих компонентів навколишнього середовища призвело б до загибелі життя на Землі.
Проблема взаємовідносин в системі “Людина—Природа—Цивілізація” належить до вічних філософських проблем. Не заглиблюючись дуже далеко в історію її становлення і розвитку, зазначимо однак, що перші екологічні кризи (локального характеру) були відомі ще в давнині і були тією основою, яка служила наочною ілюстрацією життєвої важливості даної проблеми.
Людина, як і все живе на Землі, невіддільна від біосфери, яка є необхідним природним чинником його існування. Природа - основа життєдіяльності людей, причому повноцінна їх життєдіяльність можлива тільки в адекватних природних умовах. Людина може існувати лише в досить певних і вельми вузьких рамках навколишнього природного середовища, відповідних біологічним особливостям її організму. Вона відчуває потребу в тому екологічному середовищі, в якому проходила еволюція людства протягом всієї його історії. Розвиток суспільства поза біосферою — це нонсенс! Можливість існування суспільства може бути гарантована тільки в контексті розвитку біосфери, і те тільки у відносно вузькому діапазоні її параметрів. Знання цього діапазону — життєва необхідність людей. Звичайно, кожна людина володіє можливістю пристосовуватися до умов природного середовища, що змінюються (в певній мірі), нового для нього середовища мешкання. Звичайно, всі представники виду Homo Sapiens здатні виявити необхідну пластичність реакцій у відповідь на зміну зовнішніх умов, однак при всій їх широті і мобільності, адаптаційні можливості людського організму не безмежні. Коли швидкість зміни навколишнього природного Середовища перевищує пристосувальницькі можливості організму людини, тоді наступають патологічні явища, які ведуть, зрештою, до загибелі людей. У зв’язку з цим виникає настійна потреба співвіднесення темпів зміни навколишнього середовища з адаптаційними можливостями людини і людської популяції, визначення допустимих меж їх впливу на біосферу виходячи з допустимих кордонів її зміни.

План:
Вступ.
1. Передумови формування та сутність глобальної екологічної кризи.
2. Рукотворні катастрофи.
3. Руйнування озонного шару Землі.
4. Забруднення водного середовища.
Питна вода.
Проблема світового океану.
5. Зброя проти себе.
Ядерна зброя.
Отруйні речовини.
6. “Мирний атом”
Вплив на здоров’я людини.
Вплив катастрофи на психологію людини.
Висновки.
Список використаної літератури.

Землю не можна розглядати як щось відокремлене від людської цивілізації. Людство — лише частина цілого; звертаючи свій погляд на природу, ми звертаємо його на самих себе. І якщо ми не зрозуміємо, що людина, яка є частиною природи, має на весь навколишній світ могутній і зростаючий вплив, що людина, така ж природна сила, як вітри і припливи, ми не зможемо побачити і усвідомити всієї небезпеки наших нескінченних зусиль вивести Землю з рівноваги.
Якщо в минулому, незважаючи на безповоротні зміни навколишнього середовища, що відбувалися на локальному або регіональному рівнях, природа сама справлялася з промисловими та іншими відходами, які поступали в біосферу, оскільки їх загальний об’єм не перевершував її здібності до самоочищення, то в цей час, коли загальний обсяг забруднення природи істотно перевищує її здібності до самоочищення і самовідновлення, вона вже не в змозі впоратися з наростаючими антропогенними перевантаженнями. У зв’язку з цим людство вимушено взяти на себе відповідальність за збереження природного середовища мешкання життєпридатним. Виникла гостра потреба в забезпеченні здорового життєвого середовища для нинішнього і майбутнього поколінь силами самої людини.
Сьогодні можна вже впевноно сказати, що людство перейшло межу, коли всі його наукові досягнення, прогрес починають працювати у зворотньому напрямі, негативно впливаючи на здоров’я людини, розумову діяльність, її психологічний та емоційний стан. Охарактеризувати це можна як планомірний, послідовний та цілком усвідомлений рух людства до самознищення. Все це ми маємо вже зараз і з цим повинна бути обізнаною кожна людина, бо екологічні катастрофи - це наша спільна біда і проблема, яка потребує нагального вирішення всією спільнотою. Адже нам загрожують наслідки просто жахливі - загроза цілковитої загибелі людства.
Роздуми про день наступний стають нагальною потребою суспільства. Технократична цивілізація опинилася на різдоріжжі, і передбачуваний вибір не можна назвати багатим: або подальше проходження шляхом дестабілізації і руйнування до глобальної екологічної катастрофи, або принципово новий шлях розвитку, заснований на абсолютно інших етично-філософських принципах, на ідеї рівнопраного співіснування Людини і Природи.

1. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. - Суми: Університетська книга, 2000.
2. Снакин В. Экология и охрана природы: Словарь-справочник. - М.: Академия, 2000.
Шляхи збереження здоров’я населення України на межі тисячоліть: Зб. матер. міжнар. наук.-практичної конф., 30 трав. - 2 черв. 2000 р., м.Ялта. - К.: Знання, 2000.
3. Яковенко. Психол. людини за умов радіоекологічного лиха. - К., 1996, Гор Л. Земля на чаше весов.-М.,1993.
4. Жибуль И.Я. Экологические потребности: сущность, динамика, перспективы.-М.,1991.
5. Кравченко И.И. Экологическая теория в современных теориях общественного развития.-М.,1992.
6. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера.-М.,1993.
7. Ємельянов В.С. Нейтронная бомба — угроза человечеству ( об особой опасности ядерного нейтронного оружия )
8. Петров С. Ядерное оружие
9. Стадницький Г.В., А. И. Родионов. «Экология».
10. Сергеев Е.М., Кофф Г. Л., «Рациональное использование и охрана окружающей среды городов.»
11. Плотников В. В. «Введение в экологическую химию», 1989.
12. Беспамятнов Г. П., Кротов Ю. А. Предельно допустимые концентрации химических веществ в окружающей среде Л.: Химия 1987.