Готовая контрольная работа

Внутрішнє вухо (auris inte
a) розташоване в кам'янистій частині скроневої кістки, складається із кісткового лабірінту і розташованого в ньому перетинчастого лабіринту.

Кістковий лабіринт має складну форму і розділяється на три сполучені між собою відділи: завиток, присінок і кісткові півколові канали. Стінки кісткового лабіринту утворені кістковою речовиною скроневої кістки і вистелені сполучнотканинною оболонкою. Між стінками кісткового лабіринту і розташованим в ньому перетинчастим лабіринтом є простір - перилімфатичний простір, заповнений перилімфою.

Завитка (cochlea) − передній відділ кісткового лабіринту. Широка частина звернена до слухового проходу, звужена − купол − до барабанної порожнини. Всередині завитки є спіральний канал, який утворює 2,5 оберти навколо кісткового стрижня завитки. Від стрижня на всьому шляху відходить спіральна кісткова пластинка, яка впинається в порожнину завитки і повторює її оберти. Кісткова спіральна пластинка і прикріплена до неї перетинчаста завитка розділяють у спіральному каналі перилімфатичний простір на два відділи − драбини: присінка (верхня) і барабанну (нижня). Обидві драбини сполучаються біля купола завитки отвором − гелікотремою.

Перетинчастий лабіринт знаходиться всередині кісткового лабіринту, приблизно повторює його форму, але менший за розмірами і має три сполучені між собою відділи: завиткова протока, сферичний і еліптичний мішечки та півколові канали. Стінки мають сполучнотканинну основу. Зсередини вистелені ендотелієм і заповнені ендолімфою.

Завиткова протока (перетинчаста завитка) розташована всередині кісткового спірального каналу і повторює його оберти. На поперечному перерізі має трикутну форму. Зовнішня стінка зрощена з зовнішньою стінкою кісткового спірального каналу. Присінкова (Рейснерова) і барабанна стінки відділяють завиткову протоку відповідно від барабанної і присінкової драбин. Одним своїм кінцем вони прикріплені до вільного краю спіральної кісткової пластинки і ідуть від нього до зовнішньої стінки. Барабанна стінка називається також базилярною пластинкою. Вона утворена колагеновими волокнами. На цій пластинці всередині завиткового каналу знаходиться спіральний (кортіїв) орган − звукосприймальний відділ органу слуху. Основним елементом його є рецепторні (волоскові) клітини, на апікальних кінцях яких є волоски. Над волосками розташована текторіальна (покривна) мембрана. Крім звукосприймальних, тут розташовані зовнішні і внутрішні опірні (підтримуючі) клітини, на яких розташовані волоскові, що не доходять до базальної мембрани. Між підтримуючими клітинами є тунель. Рецепторні клітини розташовані по обидва боки тунелю. Внутрішні − колбоподібні, зовнішні − циліндричні. Внутрішні волоскові клітини розташовані в один ряд. Їх приблизно 3500 штук. Зовнішні волоскові розташовуються в 3-4 ряди. Їх налічують 12000-20000 штук. В тунелі розташовані безміелінові волокна від нейронів спірального органа. Тіла аферентних нейроцитів (перші нейроцити) залягають в спіральному ганглії, що розташований в товщі спіральної кісткової пластинки. Аксони цих нейроцитів ідуть у складі завиткової частини присінково-завиткового нерва (8-а пара) і закінчуються синапсами на клітинах завиткових ядер, які розташовані в ромбоподібній ямці (біля вестибулярного поля) (другі нейроцити). Їх аксони (частина) досягають нижніх горбків чотиригорбкового тіла і (інша частина) медіальних колінчастих тіл, де закінчуються синапсами на їх клітинах (треті нейроцити).

Відростки клітин медіального колінчастого тіла ідуть до скроневої звивини в центральну частину слухового аналізатора. Відростки клітин чотиригорбкового тіла є початком одного із екстрапірамідних шляхів нейроцитів.

Зміст

1. Скоронево-нижьощелеповий суглоб 3

2. Система ворітньої вени 4

3. Гіпофізнезалежні ендокринні органи 5

4. Будова внутрішнього вуха 10

Література 13























































1. Скоронево-нижьощелеповий суглоб

Скронево-нижньощелеповий суглоб, articulatio temporomandibularis, − зчленування, з'єднання скроневої кістки і нижньої щелепи за допомогою суглоба.

Скронево-нижньощелеповий суглоб − парний, утворений головкою виросткового відростка нижньої щелепи і суглобовою поверхнею ямки скроневої кістки. Головки нижньої щелепи мають валикоподібну форму; їхні довгі конвергуючі вісі своїм продовженням сходяться під тупим кутом біля переднього краю великого потиличного отвору. Нижньо-щелепна ямка скроневої кістки не повністю включається в порожнину скронево-нижньощелепового суглобу. В ній розрізняють дві частини: позакапсульну частину нижньо-щелепної ямки, яка залягає позаду fissura petrotympanica та внутрішньокапсульну частину нижньо-щелепної ямки, що розташована спереду. Ця частина ямки заходить в капсулу, яка розповсюджується і на суглобовий горбочок, досягаючи його краю. Суглобові поверхні покриті сполучнотканинним хрящем. В порожнині суглобу залягає волокниста хрящова пластинка − суглобовий диск discus articularis. Розташовуючись в горизонтальній площині, диск своєю поверхнею прилягає до tuberculum articulare, а нижньою − до caput mandibulae. Він зростається з суглобовою капсулою і поділяє порожнину суглобу на два відділи: верхній та нижній, які між собою не сполучаються. До внутрішнього краю диску прикріплюється частина сухожильних пучків m. pterygoideus lateralis. Суглобова капсула, capsula articularis, прикріплюється по краях суглобового хряща; на виличній кістці вона фіксована спереду − по передньому скату tuberculum articulare, позаду − по переднему краю fissura petrotympanica, латерально − у основи processus zygomaticus; медіально досягає spina ossis sphenoidalis; на нижній щелепі суглобова капсула охоплює її шийку, прикріплюючись до неї ззаду трохи нижче, ніж спереду.

Зв’язки скронево-нижньощелепового суглобу можна поділити на три групи.

Внутрішньокапсульні зв’язки − до них належать меніско-скроневі зв’язки (передню і задню), які спрямовані від виличної кістки до передніх відділів диску, і меніско-щелепові зв’язки (внутрішню і зовнішню), які йдуть від шийки нижньої щелепи до нижньої частини диску.

Позакапсульні зв’язки − до них належить латеральна зв’язка, lig. laterale. Починаючись від основи відростка щелепи, вона спрямована до зовнішньої і задньої поверхні шийки нижньої щелепи. Частина пучків цієї зв’язкивплітається в сумку суглоба. У зв’язці розрізняють дві частини − передню (зовнішню) і задню (внутрішню).

Зв’язки, які відносяться до скронево-нижньощелепового суглобу, але не пов’язані з суглобовою капсулою:

 клиноподібно-нижньо-щелепова зв'язка lig. sphenomandihulare − зв'язка, що йде від ості клиноподібної кістки трьома пучками до шийки мищелкового відростка, до язичка і внутрішньої поверхні гілки нижньої щелепи; зміцнює скронево-нижньощелеповий суглоб;

 шило-нижньощелепова, lig. stylomandibulare, спрямована від шиловидного відростка до кута нижньої щелепи;

 скронево-нижньощелеповий суглоб відноситься до типу ginglymus.

Скронево-нижньощелеповий суглоб виконує функції:

 рухи нижньої щелепи: опускання – піднімання;

 рухи вперед і повертання у початкове положення;

 рухи обертові.

2. Система ворітньої вени

Система ворітньої вени. Це своєрідний відділ венозної системи, розміщений між капілярами стінок та паренхіми непарних органів черевної порожнини (шлунка, кишок, підшлункової залози і селезінки) та капілярним руслом печінки.

Основною судиною цієї системи є ворітна вена (vena portae). Це товстий венозний стовбур, близько 5 см завдовжки, утворений злиттям селезінкової та двох (верхньої і нижньої) брижових вен. Ворітна вена проходить у товщу печінково-дванадцятипалої зв'язки, розміщуючись між загальною жовчною протокою назовні) та власною печінковою артерією (досередини). Досягнувши печінки, ворітна вена входить до неї звичайно двома стовбурами (правим та лівим), у відповідну частку печінки.

Література

1. Больбот Ю.К., Абатуров О.Є. Ендокринологія дитячого віку. – Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2001. – 214 с.

2. Грицюк К.О. Методичний посібник для самостійного вивчення анатомії людини (розділ “Опорно-руховий апарат”, ілюстрований). − Тернопіль, 2003. – 44 с.

3. Довідник з біології / Під ред.Ситника К.М., − К.: Наукова думка, 1998р. − С.317-323.

4. Липченко В.Я., Самусеев Р.П. Атлас нормальной анатомии человека. − М.: Медицина, 1983г.− С.199-202.

5. Общая патология человека / Стрункова А.И. − M.: Медицина, 1982г.− С.512-517.

Сапин М.Р., Билич Г.Л. Анатомия человека. − М.: Высшая школа, 1989г. − С.287-305.

6. Сапин М.Р., Сивоглазов В.И. Анатомия и физиология человека (с возрастными особенностями детского организма). − М.: Академия, 1999. − С.249-268.